"Лікар має право"

Лікар має право: Про додаткову відпустку та інші пільги медиків

Медики мають право на додаткову відпустку, пенсії на пільгових умовах та інші преференції. Розповідаємо, на які пільги і у яких випадках можуть розраховувати медичні працівники.

ДОДАТКОВА ВІДПУСТКА

Робота медиків надзвичайно важлива, бо від цього часто залежить здоров’я і навіть життя мільйонів людей. Звідси і надзвичайно високе емоційне навантаження, і нічні чергування, частий контакт з інфікованими пацієнтами та підвищений ризик захворіти.

За важкі умови праці

Є список професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці (так званий Список №1), а також окремий список професій і посад з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням (Список №2). Медичні працівники з цих списків, крім основної щорічної відпустки, мають право на щорічну додаткову відпустку за роботу із шкідливими і важкими умовами праці або за особливий характер праці відповідно.

Максимальна тривалість такої додаткової відпустки ― 35 календарних днів, але тривалість для кожного працівника визначається у колективному договорі.

За ненормований робочий день

Крім того, щорічна додаткова відпустка передбачена для медиків з ненормованим робочим днем. Тривалість такої відпустки — до 7 календарних днів. Список посад медичних працівників з ненормованим робочим днем також має бути зафіксований у колективному договорі.

За безперервну роботу

Право на щорічну додаткову оплачувану відпустку тривалістю 3 календарні дні за безперервну роботу понад 3 роки мають такі медичні працівники:

лікарі дільничних лікарень, головні лікарі та лікарі амбулаторій, розташованих у сільській місцевості, лікарі загальної практики (сімейні лікарі) та медичні сестри загальної практики - сімейної медицини, завідувачі терапевтичних та педіатричних відділень поліклінік, керівники амбулаторій та відділень сімейної медицини;
медичні працівники бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, медичні працівники бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги станцій екстреної (швидкої) медичної допомоги, медичні працівники оперативно-диспетчерських служб центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, медичні працівники відділень екстреної (невідкладної) медичної допомоги.

Працівникам протитуберкульозних закладів

Через підвищену небезпеку інфікування окремі працівники протитуберкульозних закладів мають право на щорічну відпустку збільшеної тривалості.

36 календарних днів замість звичайних 24 робочих днів можуть відпочивати працівники протитуберкульозних закладів, які:

надають медичну допомогу хворим на туберкульоз;
працюють із живими збудниками туберкульозу чи матеріалами, що їх містять;
здійснюють догляд за хворими на туберкульоз та/або прибирання приміщень, у яких перебувають такі хворі.

45 календарних днів щорічної відпустки можуть використати у літній або будь-який зручний час працівники протитуберкульозних закладів, які мають професійне захворювання.

Зазначимо, що у разі використання щорічної відпустки збільшеної тривалості (36 або 45 календарних днів) працівники протитуберкульозних закладів не можуть претендувати на інші щорічні додаткові відпустки, передбачені законодавством.

ПІЛЬГОВІ УМОВИ ОТРИМАННЯ ПЕНСІЇ

Медичні працівники мають право на пільгові умови отримання пенсії. Усе залежить від закладу охорони здоров’я і посади.

Пільги за вислугу років

Медики, які працюють у певних закладах охорони здоров’я і на певних посадах можуть вийти на пенсію раніше завдяки пенсії за вислугу років. Основна умова для отримання такої пенсії — спеціальний стаж роботи лікарів і середнього медичного персоналу, напрацьований у:

лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальних органах Держсанепідслужби, діагностичних ценртах;
медико-соціальних експертних комісіях, бюро судово-медичних експертиз.

Стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років медичним працівникам:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року необхідно мати – не менше 25 років 6 місяців спеціального стажу;
з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року – не менше 26 років;
з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року – не менше 26 років 6 місяців;
з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року – не менше 27 років;
з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року – не менше 27 років 6 місяців;
з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року – не менше 28 років;
з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року – не менше 28 років 6 місяців;
з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року – не менше 29 років;
з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року – не менше 29 років 6 місяців;
з 1 квітня 2024 року або після цієї дати – не менше 30 років.

Спеціальний стаж має бути підтверджений у трудовій книжці.

Пенсія за віком на пільгових умовах

Робота медиків входить до переліку робіт, що за умовами праці прирівнюються до тяжких і шкідливих (Список №1) та особливо тяжких і шкідливих (Список №2). Відповідно до цього, медики певних професій або посад і закладів охорони здоров’я можуть піти на пенсію за віком на пільгових умовах. Після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Якщо у Списках № 1 і № 2 не зазначається професія або посада, то пільга поширюється на всіх медичних працівників закладу або напрямку, незалежно від їхньої професії або посади.

ІНШІ ПІЛЬГИ ДЛЯ МЕДИКІВ

Медичні працівники також мають право на:

обов’язкове страхування за рахунок власника закладу у разі заподіяння шкоди їх життю і здоров’ю при виконанні професійних обов’язків;
соціальну допомогу з боку держави у разі захворювання, каліцтва або в інших випадках втрати працездатності, що настала у зв’язку з виконанням професійних обов’язків;
безкоштовне паркування транспортних засобів у спеціально відведених для цього місцях у разі: обладнання транспортного засобу, яким керує медичний працівник, спеціальним розпізнавальним знаком встановленого законодавством зразка; розміщення на автомобілі спеціального стікера із зазначенням контактного телефону медичного працівника, який керує цим транспортним засобом. Власники спеціально відведених майданчиків для паркування мають забезпечити та виділити в межах майданчиків місця для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують медичні працівники.

ДЕ ЗАКРІПЛЕНО ПРАВО НА ПІЛЬГИ МЕДИКІВ

Право на страхування життя і здоров’я на роботі, додаткову відпустку та інші пільги регулюється такими законами і нормативно-правовими актами:

Основи законодавства України про охорону здоров’я: Закон України від 19.11.1992 р. [стаття 77].
Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР [статті 7-8].
Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003 року № 1058-IV [стаття 114].
Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ [статті 13-18, 51-55].
Закон України «Про протидію захворюванню на туберкульоз» від 05.07.2001 №2586-III [ч. 1, стаття 22, стаття 23].
Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці» від 17 листопада 1997 р. № 1290.
Постанова Кабінету Міністрів України «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров’я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» від 4 листопада 1993 року № 909.
Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 24 червня 2016 року № 461.

Лікар має право: Як реалізуються права медиків у допуску до професії

Кожен медик має право займатись медичною і фармацевтичною діяльністю відповідно до спеціальності та кваліфікації, а також підвищувати свою кваліфікацію і проходити перепідготовку. Щоби ці права не були умовними і лікарі могли розвиватись професійно без бюрократичних бар’єрів, МОЗ України кардинально змінює базові підходи. Розповідаємо детально про зміни, права лікарів і можливості впливати на ситуацію.

ПРО ОСВІТУ ЛІКАРІВ

Уперше в історії незалежної України держава впроваджує комплексний підхід і впроваджує Стратегію розвитку медичної освіти: https://bit.ly/2DVo5Tm. Стратегію підтримали міжнародні експерти, зокрема, голова Світової федерації медичної освіти Девід Гордон високо оцінив план змін в українській освіті, а Україну вперше представили на Світовій конференції Всесвітньої організації медичної освіти, яка є світовим центром із розробки стандартів медичної освіти на міжнародному рівні.

Докорінна зміна підходів в навчанні і професійному розвитку дозволить українським лікарям бути конкурентоспроможними на міжнародному рівні і надавати пацієнтам якісні послуги.

За останні три роки зроблені важливі кроки для якісної зміни медичної освіти:

впроваджено поріг для вступу на медичні спеціальності, щоб відбирати у медичні ЗВО лише сильних і вмотивованих абітурієнтів;
з 2019 року студенти-медики складатимуть Єдиний державний кваліфікаційний іспит - нову комплексну атестацію профільних знань студентів-медиків;
проведено міжнародне моніторингове дослідження якості вищої медичної освіти;
впроваджено безперервний професійний розвиток для лікарів.

Усі ці кроки спрямовані на те, щоби кожен лікар міг якісно реалізувати своє право займатись медичною і фармацевтичною діяльністю відповідно до спеціальності та кваліфікації.

ПРО ПРОФЕСІЙНИЙ РОЗВИТОК МЕДИКІВ

Кожен лікар має право на підвищення кваліфікації і перепідготовку. Водночас досі таке навчання було досить формальним і не завжди вимоги збігалися з реальними освітніми потребами лікарів. Щоби зняти бюрократичні бар’єри і зробити професійний розвиток максимально комфортним і корисним для кожного лікаря, МОЗ України цього року впровадило систему безперервного професійного розвитку (БПР): https://bit.ly/2KuvNJT

Що змінилось:

Замість часто формальної і забюрократизованої атестації кожних 5 років - щорічне навчання за абсолютно чіткими і простими правилами.
Замість монополії провайдерів освітніх послуг (чітко визначених закладів, де підвищувати кваліфікацію) - вільний вибір тем, змісту і форматів навчання. Тепер лише лікар визначає, де, коли і як навчатись - в Україні чи за кордоном, дистанційно чи стаціонарно, у державному чи приватному освітньому закладі тощо.
Атестація: замість 20 сторінок статистичних показників і співбесіди, лікарі подаватимуть індивідуальне освітнє портфоліо всього на 1 сторінку, без співбесіди.

За кожен вид навчання лікарю нараховуватиметься певна кількість балів, що зазначена в додатку до порядку проведення атестації лікарів. У 2019 році набір 50 балів БПР рекомендований, а обов’язковим стане з 01 січня 2020 року. Лікарям, які повинні проходити чергову атестацію у 2019 році та які навчались на передатестаційному циклі у 2018 або 2019 роках, буде нараховано 50 балів БПР на основі документів, отриманих після успішного завершення передатестаційного циклу.

Докладніше: https://bit.ly/2KuvNJT

ПРО ПРОФЕСІЙНЕ ЛІЦЕНЗУВАННЯ ЛІКАРСЬКОЇ ПРАКТИКИ

Щоби врегулювати професійну діяльність лікарів, викорінити численні корупційні ризики і зловживання адміністративним ресурсом, МОЗ України розпочало підготовку до впровадження професійного ліцензування лікарів. Це зрозуміла та проста система, що базується на дотриманні вимог до безперервного професійного розвитку, стандартів належної лікарської практики та прав пацієнтів.

Розроблений у 2018 році проект Концепції професійного ліцензування лікарів в Україні пройшов громадське обговорення, його підготовлено до розгляду Кабінетом Міністрів України. З квітня МОЗ України разом з партнерами проводить серію публічних консультацій з лікарями, адміністраторами закладів охорони здоров’я, представниками департаментів охорони здоров’я по усій країні. Пропозиції, зауваження та коментарі щодо ключових питань запровадження професійного ліцензування лікарів, озвучені та обговорені в ході публічних консультацій, будуть враховані в процесі підготовки відповідного законопроекту.

Уже відбулися консультації в Києві (https://bit.ly/2PaWkL2), Львові (https://bit.ly/2VZJZMs), Ужгороді (https://bit.ly/2VlCnYj), Вінниці (https://bit.ly/2Yd1AkI), Харкові (https://bit.ly/2EpGtnQ), Сумах (https://bit.ly/2VRIiER), Дніпрі (https://bit.ly/2M05fB1). Наступні консультації будуть в Рівному, Черкасах, Одесі. Взяти участь зможуть лікарі з усіх сіл, селищ, міст, громад України. Лікарі, які не можуть бути присутніми на публічних консультаціях, але бажають висловити свою позицію, можуть зробити це за допомогою онлайн-опитування: https://bit.ly/2V9roBh.

Докладно про консультації: https://bit.ly/2vJ0YXA

ПРО ВЛАСНУ МЕДИЧНУ ПРАКТИКУ

Ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики може отримати зареєстрована в установленому законодавством порядку юридична особа, яка створила заклад охорони здоров’я, та фізична особа — підприємець.

Як відкрити приватну медичну практику лікарю-ФОП:

Зареєструватись як фізична особа — підприємець (КВЕД «Загальна медична практика» (86.21), отримати відповідне свідоцтво і зареєструватись в органах податкової служби.
Орендувати приміщення, що відповідає вимогам Державних будівельних норм України «Будинки і споруди. Заклади охорони здоров’я ДБН В.2.2-10-2001» та встановленим санітарним нормам.
Закупити обладнання.
Отримати ліцензію на ведення медичної практики. Організаційні, кадрові й технологічні вимоги до матеріально-технічної бази ліцензіата, вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики визначений у Постанові Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 285).
Для лікарів, що надають первинну медичну допомогу, зареєструватись в електронній системі охорони здоров’я, перед тим обравши і встановивши медичну інформаційну систему. Щоб отримувати кошти за надані послуги, необхідно укласти договір з Національною службою здоров’я.

Докладніше про роботу лікарів-ФОП “первинки”: https://bit.ly/2W44Q15

Фізична особа-підприємець має право наймати на роботу лікарів з вищою медичною освітою та молодих спеціалістів з медичною освітою згідно із законодавством (п. 2.5. Ліцензійних умов провадження господарчої діяльності з медичної практики).

Суб’єкти господарювання, що провадять медичну практику, повинні провадити діяльність відповідно до заявлених у відомостях про стан матеріально-технічної бази лікарських спеціальностей та спеціальностей молодших спеціалістів з медичною освітою.

Лікарі, які не працюють понад три роки за конкретною лікарською спеціальністю, допускаються до медичної практики після проходження стажування.

У разі надання платних медичних послуг суб’єкт господарювання зобов’язаний видати споживачеві (пацієнтові) розрахунковий документ, який засвідчує факт виконання роботи, надання платної послуги, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів».

ДЕ ЗАКРІПЛЕНІ ПРАВА НА ПРОФЕСІЙНУ ДІЯЛЬНІСТЬ І ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ

Право на заняття медичною і фармацевтичною діяльністю відповідно до спеціальності та кваліфікації закріплене в таких документах:

Конституція України (статті 43 (ч. 1), 53 (ч. 1).
Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. (статті 197 (п. 197.1.5, 197.1.6).
Про вищу освіту: Закон України від 01.07.2014 р. №1556-VII
Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності: Закон України від 04.11.2011 р.
Основи законодавства України про охорону здоров’я: Закон України від 19.11.1992 р. (статті 3, 17, 33, 35—35-5, 74 (ч. 1), 74-1, 77 (п. «а»).
Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 02.03.2015 р. (стаття 7).
Про затвердження переліку органів ліцензування: Постанова Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 р. № 609.
Деякі питання безперервного професійного розвитку лікарів: Наказ МОЗ України від 22.02.2019 р. № 446.
Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78 «Охорона здоров’я»: Наказ МОЗ України від 29.03.2002 р. № 117.
Про Порядок допуску до медичної і фармацевтичної діяльності в Україні громадян, які пройшли медичну або фармацевтичну підготовку в навчальних закладах іноземних країн: Наказ МОЗ України від 19.08.1994 р. (у ред. наказу від 08.07.2006 р.) № 118-С.
Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики Постанова Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 285
Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами: Наказ МОЗ України від 31.10.2011 р. № 723.
Про затвердження Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів,оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами: Наказ МОЗ від 31.10.2011 р. № 724.
Про затвердження Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження певних видів господарської діяльності в галузі охорони здоров’я, що ліцензуються: Наказ МОЗ України від 10.02.2011 р. № 80.
Про затвердження Переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю: Наказ МОЗ України від 25.12.1992 р. № 195.
Про затвердження переліків закладів охорони здоров’я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров’я: Наказ МОЗ України від 28.10.2002 р. № 385.
Концепція управління якістю медичної допомоги у галузі охорони здоров’я в Україні на період до 2020 року: Наказ МОЗ України від 01.08.2011 р. № 454.

Право на підвищення кваліфікації, перепідготовку закріплене в таких документах:

Деякі питання безперервного професійного розвитку лікарів: Наказ МОЗ України від 22.02.2019 № 446.
Про вищу освіту: Закон України (стаття 10).
Основи законодавства України про охорону здоров’я: Закон України (стаття 77 (п. «в»).

Лікар має право: Докладно про належні умови професійної діяльності

Належні умови професійної діяльності медиків - це передусім питання безпеки як самого медичного працівника, так і пацієнтів. Розповідаємо детально, хто і які умови має забезпечити і що робити, якщо права порушують.

ХТО І ЯК МАЄ ЗАБЕЗПЕЧУВАТИ НАЛЕЖНІ УМОВИ РОБОТИ МЕДИКІВ

Належні умови професійної діяльності медичних працівників, згідно з українським законодавством, має забезпечити працедавець, тобто керівник закладу охорони здоров’я. Це не залежить від типу закладу охорони здоров’я чи підпорядкуванню. Саме керівник закладу охорони здоров’я (директор, генеральний директор чи головний лікар) відповідальний за безпеку медиків на робочому місці, щоби лікарі, медсестри та інші працівники закладів охорони здоров’я мали усі засоби для виконання своєї роботи, належні санітарно-побутові умови і у разі потреби - засоби індивідуального чи колективного захисту - спецодяг, спецвзуття, рукавички, захисні екрани тощо.

Лікарі, медсестри чи пацієнти не мають купувати рукавички, шапочки, засоби для оброблення інструментів тощо - про це має подбати керівник медзакладу. Так само керівник медзакладу разом із власником закладу (на рівні первинної медичної допомоги - місцевою владою, на інших рівнях - згідно з підпорядкуванням) мають подбати, аби заклади були оснащені згідно з табелем оснащення, зробити ремонт в закладі охорони здоров’я і потурбуватись про безпеку лікарів і пацієнтів.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ПРАВА ПОРУШУЮТЬ

Якщо ви вважаєте, що умови вашої роботи загрожують вашому здоров’ю чи здоров’ю людей, які вас оточують, а роботодавець не виконує законодавство про охорону праці, умови колективного договору з цих питань ви маєте право:

відмовитись від дорученої роботи. Зверніться з заявою до відділу охорони праці вашого закладу охорони здоров’я. Фахівці цього відділу разом з представником профспілки й уповноваженим трудового колективу мають дослідити і підтвердити цей факт. За цей період за медичним працівником зберігається середній заробіток (ст. 153 Кодексу законів про працю України).
розірвати трудовий договір за власним бажанням. У цьому випадку працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не меншому за тримісячний заробіток (ч. 3 ст. 38, ст. 44 Кодексу законів про працю України).

Зверніть увагу, що в усіх цих випадках потрібно довести, що у вас незадовільні умови роботи, а саме:

умови праці на робочому місці;
безпека технологічних процесів, машин, механізмів, обладнання та інших засобів;
стан засобів колективного та індивідуального захисту;
санітарно-побутові умови.

Якщо неналежні умови роботи призвели до ушкодження здоров’я, лікар, медсестра чи будь-який інший медичний працівник має право вимагати відшкодування матеріальної і моральної шкоди. Якщо медик втратив працездатність внаслідок неналежних умов роботи, то може вимагати виплату втраченого заробітку (або відповідної його частини) і/або компенсацію витрат на медичну та соціальну допомогу (посилене харчування, протезування, сторонній догляд тощо). У разі смерті медичного працівника одноразову виплату отримують члени сім’ї та утриманці.

Крім того, медики мають право на компенсацію моральної шкоди. Цей вид відшкодування призначається незалежно від призначення чи розміру компенсації майнової шкоди.

Звернутись із заявою про порушення прав медики можуть безпосередньо до суду - в тримісячний строк з дня, коли дізналися про порушення свого права. Відповідачем є власник закладу охорони здоров’я.

ДЕ ЗАКРІПЛЕНО ПРАВО НА НАЛЕЖНІ УМОВИ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Право на належні умови праці закріплені у таких законах і підзаконних нормативно-правових актах:

Конституція України (стаття 43, ч. 4)
Кодекс законів про працю України (статті 2, ч. 2, 153–155)
Кодекс України про адміністративні правопорушення (стаття 41).
Основи законодавства України про охорону здоров’я: Закон України (статті 5, 6, п. «г», 77, п. «б»).
Про охорону праці: Закон України (статті 1, 4).
Про психіатричну допомогу (стаття 29).
Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз: Закон України (стаття 23).
Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ: Закон України (стаття 20).
Про затвердження Переліку виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня: Постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 163 (розділ «Охорона здоров’я, освіта та соціальна допомога»).
Про затвердження норм робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров’я: Наказ МОЗ України від 25.05.2006 р. № 319.
Концепція управління якістю медичної допомоги у галузі охорони здоров’я в Україні на період до 2020 року: Наказ МОЗ України від 01.08.2011 р. № 454.
Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з медичної практики: Наказ МОЗ України від 02.02.2011 р. № 49 (п. 4.1).

МОЗ України розпочинає інформаційну кампанію “Лікар має право”

Кожен українець має знати свої права і відстоювати їх – докладно про це МОЗ розповіло в кампанії “Пацієнт має право”. Так само грунтовно буде окреслено права медиків і важливі зміни в охороні здоров’я, що спрямовані на реалізацію цих прав, утвердження нового статусу лікаря – освіченого, компетентного фахівця.

Права медичних працівників закріплені у найвищих законах країни: Конституції України, Основах законодавства України про охорону здоров’я, Кодексі законів про працю та Цивільному кодексі України.

Лікар має право:

на належні умови професійної діяльності;
на заняття медичною і фармацевтичною діяльністю відповідно до спеціальності та кваліфікації;
на підвищення кваліфікації, перепідготовку;
на надання інформації про пацієнта;
на відмову від подальшого ведення пацієнта;
здійснювати медичне втручання у виключних випадках без згоди пацієнта та/або його законних представників;
на вільний вибір апробованих форм, методів і засобів діяльності, впровадження у встановленому порядку сучасних досягнень медичної та фармацевтичної науки і практики;
на безоплатне користування соціальною, екологічною та спеціальною медичною інформацією, необхідною для виконання професійних обов’язків;
на соціальний захист;
на забезпечення побутових потреб у сільській місцевості;
на створення наукових медичних товариств, професійних спілок та інших громадських організацій;
на судовий захист.

Реалізація частини цих прав забезпечується державою і фінансується з державного бюджету. І абсолютно усі права – гарантуються законами України, тобто лікарі, медсестри та інші працівники медзакладів можуть і мають їх відстоювати.

Професія лікаря є особливо важливою і винятковою у багатьох аспектах. Щоб опанувати лікарську професію, потрібно витратити більше часу, ніж на будь-яку іншу. Лікар вчиться все життя. Адже від його кваліфікації, знань і умінь залежить здоров’я і навіть життя пацієнтів. Саме тому у медицині залишаються лише сильні й сміливі люди, які готові приймати складні рішення, брати на себе відповідальність і фактично усе своє життя присвятити місії порятунку інших.

Водночас, як кожен громадянин України, медичний працівник має і обов’язки.

Основні обов’язки медиків:

надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу, сприяти охороні та зміцненню здоров’я людей, запобіганню захворювань;
безоплатно надавати першу невідкладну медичну допомогу громадянам у разі нещасного випадку та в інших екстремальних ситуаціях;
поширювати наукові та медичні знання серед населення, пропагувати, у тому числі власним прикладом, здоровий спосіб життя;
дотримуватись вимог професійної етики і деонтології, зберігати лікарську таємницю;
постійно підвищувати рівень професійних знань і майстерності;
надавати консультативну допомогу своїм колегам та іншим працівникам охорони здоров’я;
надавати пацієнтові чи іншим компетентним суб’єктам медичну інформацію.

У публікаціях проекту “Лікар має право” покроково буде розглянуто, як має реалізуватись кожне з прав медичного працівника, як запобігати їх порушенням і як себе захистити.

За інформацією прес-служби МОЗ