МЕДИЦИНА НОВОСЕЛИЧЧИНИ
Комунальне некомерційне підприємство
«НОВОСЕЛИЦЬКА ЛІКАРНЯ» Новоселицької міської ради
Чернівецького району Чернівецької області

Пацієнт має право

Пацієнт має право: Як оскаржити неправомірне рішення і отримати відшкодування 

Кожен пацієнт має право оскаржити неправомірне рішення і отримати компенсацію, якщо його здоров’ю заподіяно шкоди. Відповідачем завжди є роботодавець – заклад охорони здоров’я чи лікар-ФОП. Розповідаємо докладно, куди звертатись, якщо ваші права порушують, і які моменти варто врахувати.

КОЛИ І КУДИ СКАРЖИТИСЬ НА НЕПРАВОМІРНІ РІШЕННЯ ЧИ ДІЇ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Медична допомога має бути доступною, якісною та безпечною, а підхід до лікування – індивідуальним, без будь-якої дискримінації, пов’язаної зі станом здоров’я. Пацієнт має свободу вибору: сам обирає заклад охорони здоров’я, лікаря і методи лікування відповідно до рекомендацій лікаря. Медики мають суворо зберігати медичну таємницю і водночас надавати пацієнту інформацію про стан його здоров’я, варіанти лікування і можливі наслідки. Пацієнт має знати усе про свою хворобу і щоразу надавати згоду на медичне втручання чи відмовлятись нього, коли це не загрожує життю. Саме пацієнт передусім несе відповідальність за стан свого здоров’я, тому право на профілактичні заходи і вакцинацію водночас є і обов’язком кожного. Серед прав пацієнтів також права на інновації, а у критичних випадках – на попередження страждання і болю.

Відстоювати свої права може і має кожен українець. Повнолітні – особисто, через представника чи колективно (коли скаргу подає група людей). Неповнолітні чи недієздатні – через законних представників.

Ви можете поскаржитись усно або письмово. Оптимальний варіант – письмове звернення: зареєстрована заява зобов’язує установу надати вам відповідь. Тож якщо особисто приносите заяву, попросіть зареєструвати її, а якщо надсилаєте поштою, то рекомендованим листом чи з повідомленням про вручення. Якщо звернення надсилається електронною поштою, то треба вказувати електронну адресу, на яку маэ прийти відповідь – це вимога Закону України «Про звернення громадян».

У заяві важливо зазначити:

  • прізвище, ім’я, по батькові повністю;
  • місце проживання;
  • суть питання і чітке формулювання прохання чи вимоги; якщо ви хочете бути присутнім при розгляді звернення, потрібно це вказати;
  • підпис і дату.

Якщо ваші права порушують:

  • зверніться до головного лікаря із письмовою заявою/скаргою і попросіть її зареєструвати (в такому разі вам зобов’язані надати відповідь);
  • якщо не вдалося владнати ситуацію, зверніться у департамент/управління охорони здоров’я вашого міста чи області: http://moz.gov.ua/regionalni-upravlinnja із письмовою заявою/скаргою і попросіть вхідний номер (це допоможе дізнаватися хід розгляду вашого питання);
  • якщо не вдалося владнати ситуацію, зверніться на гарячу лінію місцевих органів виконавчої влади;
  • якщо не вдалося владнати ситуацію, зверніться на гарячу лінію Уряду за телефоном 1545.

Будь-який громадянин має право подати заяву про проведення клініко-експертної комісії в міських, районних, обласних департаментах охорони здоров’я, а також КЕК МОЗ України.Такі комісії контролюють якість надання допомоги і розглядають усі випадки, в яких може йтися про неналежну допомогу пацієнту – від випадків з розбіжністю діагнозів до летальних. Докладно тут: https://bit.ly/2u4uFlj

Ще один спосіб захисту – звернення до Інспекції з питань захисту прав споживачів.

Незалежно від рівня розгляду звернень це завжди безоплатно.

Якщо на жодному з етапів не вдалося владнати ситуацію, пацієнт має право звернутись до суду.

За безоплатною правовою допомогою можна звернутись до Центрів з надання безоплатної правової допомоги, їх адреси: https://bit.ly/2RGd4t9

Якщо ви отримали рішення щодо своєї скарги, але не згодні з ним – маєте право подати скаргу до органу або посадової особи вищого рівня. Наприклад, якщо не вдалося владнати ситуацію на рівні головного лікаря – подати скаргу до місцевого департаменту охорони здоров’я. Водночас не варто затягувати: маєте місяць після того, як вас ознайомили з рішенням. Інакше ваш запит можуть відхилити (виняток – поважна причина порушення термінів).

Скільки часу можуть розглядати звернення:

  • до 15 днів – звернення,  які не потребують додаткового вивчення;
  • до 30 днів – звернення,  які потребують додаткового вивчення;
  • до 45 днів – звернення,  вивчити обставини яких неможливо у 30-денний термін; про це мають повідомити людині, яка подала звернення.

ЯК ОТРИМАТИ КОМПЕНСАЦІЮ ШКОДИ, ЗАПОДІЯНОЇ ЗДОРОВ’Ю

Відповідальність за вчинення шкоди (моральної чи матеріальної) несуть заклади охорони здоров’я, а також медичні працівники, які займаються приватною практикою. Тобто відповідачем є роботодавець (заклад охорони здоров’я чи ФОП), а третьою особою – медичний працівник, дії якого спричинили шкоду.

Якщо йдеться про компенсацію матеріальної шкоди, то підставою можуть бути як протиправні дії медперсоналу, так і їх бездіяльність, внаслідок чого здоров’ю пацієнту завдано шкоди.

Майнова шкода в охороні здоров’я – це або реальні збитки (наприклад, витрати на препарати, протезування, діагностику, лікування та реабілітацію, посилене харчування, сторонній догляд тощо) або втрачені можливості доходу (наприклад, коли людина через лікарську помилку втратила працездатність). Ступінь втрати працездатності визначає судово-медична експертиза. Так само експертиза має підтвердити необхідність подальшої реабілітації, лікування тощо. Важливо, що витрати на майбутнє лікування потерпілий не отримує “на руки” – кошти заклад охорони здоров’я перераховує організації, яка має надати відповідні послуги потерпілому.

У випадку смерті людини через неправомірні дії медиків відшкодовуються витрати на поховання і усі пов’язані з цим витрати.

Крім того, кожен українець має право на на компенсацію моральної шкоди. Цей вид відшкодування призначається незалежно від призначення чи розміру компенсації майнової шкоди.

Важливо: моральну шкоду також треба довести. Стани “я розізлився”, “мені стало неприємно” – це не привід для призначення компенсації моральної шкоди. Часто використовують судовопсихологічну експертизу, коли психолог-судовий експерт встановлює наявність або відсутність ознак заподіяння особі моральної шкоди, а також визначає матеріальний еквівалент моральної шкоди. Досить поширеним доказом у справах про компенсацію моральної шкоди є висновки медиків (наприклад, записи лікаря-психіатра про стан пацієнта в первинній медичній  документації) щодо стану здоров’я позивача й обумовленості негативних емоційно-вольових переживань погіршенням стану здоров’я.

ДЕ ЗАКРІПЛЕНО ПРАВА НА ОСКАРЖЕННЯ ДІЙ МЕДИКІВ І КОМПЕНСАЦІЮ

Право на подання скарги закріплено в Європейській хартії прав пацієнтів (стаття 13), Конституції України (стаття 40), Основах законодавства України про охорону здоров’я (стаття 6).

Право на компенсацію закріплено в Європейській хартії прав пацієнтів (стаття 14), Конституції України (стаття 3, ч. 1), Основах законодавства України про охорону здоров’я (стаття 6), Цивільному кодексі України (статті 22 (ч. 1), 23, 906, 1166 (ч. 1, 2), 1167 (ч. 1), 1168, 1195-1203, 1209), Про захист прав споживачів (статті 4 (п. 5 ч. 1), 16).


Пацієнт має право: Докладно про права на життя, гідність і захист від дискримінації

Права на життя, гідність і захист від дискримінації є основоположними правами кожного. Розповідаємо, що це означає в правовому сенсі і що робити, якщо права порушують.

 

ЯК ЗАБЕЗПЕЧУЄТЬСЯ ПРАВО НА ЖИТТЯ

Найцінніший світовий актив сьогодні — це людський капітал. І роль медицини в збереженні та примноженні цього активу — одна з найважливіших. У світовому рейтингу Україна займає 50-те місце зі 157-ми за якістю людського капіталу. Індекс людського капіталу враховує шанси дожити до 5 років, тривалість освіти, витривалість дорослого населення. Дитина, народжена в Україні зараз, матиме 65% продуктивності від максимально можливої. А близько 81% нинішніх 15-річних українців доживуть до 60 років. Уся трансформація системи охорони здоров’я направлена на поліпшення якості людського капіталу в Україні через кращий доступ до якісних медичних послуг та профілактичних заходів.

Розвиток неонатології і збереження здоров’я новонароджених загалом є пріоритетним напрямом у розвинених державах світу. В Україні разом з міжнародними партнерами розпочали програму забезпечення сучасним обладнанням регіональних перинатальних центрів, а також системний процес підвищення кваліфікації українських неонатологів. Сучасне обладнання і кваліфіковані фахівці, що працюють за сучасними протоколами, дозволять нам перейти на новий рівень неонатальної допомоги.

Ще один важливий аспект, що допомагає зменшити смертність дітей до 5 років, - вакцинація. Національний календар профілактичних щеплень передбачає захист від 10 небезпечних хвороб: туберкульозу, гепатиту В, кору, паротиту, краснухи, поліомієліту, гемофільної інфекції (ХІБ-інфекції), дифтерії, правця, кашлюку. Деякі вакцини вводяться одразу після народження - інші упродовж перших місяців чи років дитини. Календар визначає оптимальні терміни введення вакцин, що забезпечує найкращий захист. Нині в Україні є усі вакцини за Календарем. Вони якісні і безпечні,широко використовуються у світі.

Першою точкою контакту у критичних ситуаціях,  коли є загроза життю, найчастіше стають служби екстреної допомоги. Тут надзвичайно важливими є як оперативність, так і кваліфікація медиків і наявність сучасного обладнання. В усіх цих питаннях екстрена допомога потребує поліпшення. Саме тому пріоритетним завданням МОЗ України на цей рік став початок системних змін: перший етап трансформації екстреної медичної допомоги стартує у Донецькій, Одеській, Тернопільській, Полтавській, Вінницькій областях та місті Київ. Уже розпочалися зміни у системі професійної підготовки працівників екстреної медицини: кращі працівники екстреної медицини з шести регіонів проходять спеціальне навчання, аби згодом у ролі інструкторів навчати своїх колег надавати допомогу за світовими стандартами. Крім підвищення кваліфікації бригад і зарплат фахівців, в пілотних регіонах придбають новий, сучасний транспорт, оснащений необхідним обладнанням, а також за єдиним алгоритмом запрацюють сучасні диспетчерські служби, які згодом будуть  об’єднані єдиною електронною системою по всій країні.

Поліпшується рівень роботи реанімаційних відділень: як щодо оснащення, так і кваліфікації медиків. Пацієнти та родичі мають достатньо високий рівень довіри до лікарських команд, показують результати національного дослідження ГО “Горизонталі” та “Info Sapiens”, проведене у лютому 2019 року. З середини 2016 року реанімації стали відкритими: заклади охорони здоров’я зобов’язані забезпечити пацієнтам, які перебувають у реанімації, право на допуск до них відвідувачів 24 години на добу в будь-який день тижня (наказ МОЗ України № 592). Однак і досі у чверті випадків родичам відмовляють у доступі, а про таку можливість знає трохи більше половини громадян. З іншого боку, результати досліджень показують, що відвідувачі готові надавати допомогу з доглядом та надають її, така допомога актуальна в половині випадків.

Розвивається в країні також трансплантація: будуть проводитись не лише пересадки органів, інших анатомічних матеріалів від родинних донорів (коли родич за життя може “поділитися” частиною свого органу), а й більш складні втручання - перехресне донорство і трансплантація від донора після його смерті. Нова система запрацює з 2020 року.

Крім того, щоби зменшити смертність від найбільш поширених хвороб, держава запроваджує програми за окремими напрямками:

  • Національний план боротьби з неінфекційними захворюваннями - заходи з профілактики хвороб, що викликані не інфекціями, а способом життя та умовами навколишнього середовища (тютюнокуріння, вживання алкоголю, нездорове харчування, недостатня фізична активність тощо). Ці фактори провокують захворювання, від яких помирає понад 80% українців - хвороби системи кровообігу, новоутворення, хронічні обструктивні хвороби легень, діабет.
  • Розбудова мережі реперфузійних центрів: кваліфіковані фахівці, надсучасне обладнання для лікування серцево-судинних катастроф (інфарктів і інсультів) і абсолютно безоплатна допомога при станах, що загрожують життю;
  • інсулінозалежні пацієнти та пацієнти з діабетом 2 типу отримують необхідні ліки безоплатно чи з незначною доплатою, в аптеці за рецептом лікаря;
  • Список послуг первинної медичної допомоги передбачає профілактичні огляди та аналізи для груп ризику семи захворювань: цукрового діабету, ВІЛу, туберкульозу, раку молочної залози, гіпертонічної хвороби та інших серцево-судинних захворювань, колекторального раку і раку передміхурової залози.
  • новий список послуг первинної медичної допомоги передбачає профілактичні огляди та аналізи для груп ризику семи захворювань: цукрового діабету, ВІЛу, туберкульозу, раку молочної залози, гіпертонічної хвороби та інших серцево-судинних захворювань, колекторального раку і раку передміхурової залози. Ваш лікар (сімейний лікар, терапевт, педіатр) не лише лікує, а й консультує щодо здорового способу життя, корисних звичок і допомагає позбутись залежностей, стежить за графіком вакцинації і нагадує про профілактичні огляди.

ПРО ГІДНІСТЬ І ПРАВО НА ЗАХИСТ ВІД ДИСКРИМІНАЦІЇ, ПОВ’ЯЗАНОЇ ЗІ ЗДОРОВ’ЯМ

Повага до гідності - це ваше право на всіх етапах надання медичної допомоги. У правовому сенсі тут йдеться передусім про поширення інформації про пацієнта в принципі (порушення медичної таємниці) і зокрема недостовірної інформації.

Спілкування лікаря і пацієнта є конфіденційним. Наприклад, ваш лікар (медсестра чи інший медпрацівник) не може обговорювати будь-який аспект вашого здоров’я з іншими пацієнтами (“Подивіться на нього - “докурився” до раку”, “Хто тут з гонореєю/глистами/гемороєм на прийом?”). Так само під час вашого огляду лікар не має консультувати інших пацієнтів чи лікарів, які “забігли на хвилинку” обговорити якесь питання. Ви маєте знати про усі аспекти процедур і вони не мають принижувати вас. Наприклад, відсутність одягу під час оперативного втручання є обов’язковою, але примушування пацієнта йти голим до операційної коридорами лікарні, бо “у нас всі так ходять, не думайте, що ви якийсь/якась унікальний/унікальна” - принизливо і неприпустимо. Лікар не має піддавати вас осуду, висміювати чи обговорювати. Усі подібні ситуації є порушенням вашого права на гідність, їх можна і треба оскаржувати.

Повага і уважне ставлення до пацієнта - це ті прості речі, які мають бути нормою у кожному медзакладі країни. Важливість сервісних умов уже усвідомили заклади первинки, які перейшли на нові умови фінансування і новий рівень взаємодії з пацієнтом. Поступово зміни відбудуться на усіх рівнях медичної допомоги. Проактивна роль пацієнтів у цьому процесі дуже важлива.

Крім того, МОЗ України працює над скасуванням дискримінаційних норм, що залишились в українському законодавсті. Так, минулого року Україна відмовилися від застарілих антигуманних підходів і розширила права пацієнтів у психіатричних закладах. Так, 10 червня 2018 року введено в дію Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання психіатричної допомоги». Тепер пацієнти можуть самостійно звернутись до суду та отримати альтернативний висновок щодо стану свого психічного здоров’я, а раніше дозволену медичну стерилізацію без згоди пацієнта заборонено. Розпочався процес приведення діяльності психіатричних медзакладів у відповідність до міжнародних та національних нормативно-правових актів.

Власне, Закони України забороняють будь-яку дискримінацію, пов’язану зі станом здоров’я. Це зокрема стосується людей з інвалідністю, пацієнтів, що хворіють ВІЛом, туберкульозом тощо. Якщо вам відмовляють у медичній допомозі через стан вашого здоров’я - це є вагомою причиною для звернення до керівництва закладу з вимогою надати письмові роз’яснення про підстави та причини відмови в реалізації того чи іншого права. Також можна звернутись до поліції.

Якщо ваші права порушують:

  • зверніться з письмовою скаргою до головного лікаря закладу охорони здоров’я та/або начальника управління охорони здоров’я при відповідній місцевій адміністрації/раді.
  • зверніться до органів внутрішніх справ, прокуратури та суду.

ДЕ ЗАКРІПЛЕНІ ПРАВА НА ЖИТТЯ, ГІДНІСТЬ І ЗАХИСТ ВІД ДИСКРИМІНАЦІЇ

Права на життя і на повагу до гідності при наданні медичної допомоги закріплені в Конституції України (статті 3, 21, 27 28 (ч. 1, 2), 64, 68), Основах законодавства України про охорону здоров’я (статті 50, 52 (ч. 3), Цивільному кодексі України (стаття 281, 297).

Захист від дискримінації, пов’язаної зі здоров’ям, визначається в Конституції України (статті 21, 22 (ч. 2, 3), 24 (ч. 2), Основи законодавства України про охорону здоров’я: Закон України від 19.11.1992 р. [статті 6 (п. «и»), Законах “Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ” (стаття 17), “Про протидію захворюванню на туберкульоз” (ст. 9, 14), “Про психіатричну допомогу”.


Пацієнт має право: Що треба знати про право на медичну таємницю

Право на медичну таємницю є одним із найпростіших і найочевидніших прав. Водночас це те право, різні аспекти якого порушуються чи не найчастіше. Розповідаємо, що означає право на медичну таємницю і що робити, якщо його порушили.

 

ЯКІ ДАНІ СТАНОВЛЯТЬ МЕДИЧНУ ТАЄМНИЦЮ

Під визначення медичної таємниці підпадають абсолютно усі аспекти, котрі стосуються здоров’я пацієнта. Лікар, медсестра, будь-який інший медичний працівник чи інші особи, яким у зв’язку з виконанням їх про­фесійних або службових обов’язків стало відомо про хворобу, не має права розголошувати як медичну, так і немедичну інформацію про стан здоров’я людини. Такі особи не мають права розголошувати ці відомості, крім перед­бачених законодавчими актами випадків.

Це означає, що лікар або медсестра не має права приховувати діагноз від пацієнта. Найбільш розповсюджений випадок – це коли в пацієнта онкозахворювання, про яке він має повне право знати згідно з законом, як і про наслідки, способи лікування і прогноз. Натомість лікарі повідомляють про справжній стан речей найближчим родичам, а самому пацієнтові не кажуть. Такі випадки є порушенням Основ законодавства (Стаття 39).

Медичною таємницею є:

  • факт звернення людини до лікувального закладу за медичною допомогою;
  • стан здоров’я людини;
  • діагноз;
  • обставини, що передували захворюванню або спровокували його;
  • функціональні особливості організму;
  • шкідливі звички,
  • особливості психіки,
  • майновий стан,
  • інші відомості, отримані при медичному обстеженні, зокрема інформація про сімейне, інтимне життя людини, а також про стан здоров’я родичів, близьких пацієнта.

Важливо: Медична таємниця – це не приховування інформації від пацієнта. Навпаки – пацієнт має право знати про всі аспекти своєї хвороби, варіанти лікування, можливі ризики тощо. Медична таємниця – це збереження в таємниці від інших людей відомостей, які за правом належать пацієнтові.

Деталізовану інформацію про стан вашого здоров’я (діагноз і методи лікування) не мають права вимагати за місцем роботи чи навчання (відповідно до ст. 286 ЦК України).

МОЗ України ініціювало важливі зміни, що чітко окреслюють права підлітків у сфері охороні здоров’я. Зокрема, планується, що з 16 років підлітки матимуть право на таємницю про стан свого здоров’я: батьки матимуть право на доступ до медичної інформації лише за згодою підлітків.

Коли лікар може порушити медичну таємницю

Існує буквально кілька випадків, коли лікар може порушити медичну таємницю. Це ті випадки, коли збере­ження медичної таємниці шкодить суспільству або може мати серйозні наслідки для оточення пацієнта. Наприклад, медики зобов’язані інформувати відповідні державні органи про народження, мертвонароджених, смерть, поширення інфекційних хвороб, випадки жорстокого поводження з дітьми тощо.

ДАНІ ПРО СТАН ЗДОРОВ’Я У “ЛІКАРНЯНИХ”

Сьогодні у листках непрацездатності (“лікарняних”) є поля, у яких може зазначатися діагноз – але лише на прохання пацієнта.  У всіх інших випадках ці поля не заповнюються.

Водночас досі в обов’язковому порядку вказується назва і місце знаходження медзакладу, що підтверджуються штампом та печаткою закладу охорони здоров’я “Для листків непрацездатності”. Ця вимога є важливою для обліку “лікарняних”, але одночасно суперечить праву пацієнта на медичну таємницю, якщо, наприклад, пацієнт не хоче афішувати, що отримував медичну допомогу у психіатричній лікарні чи туберкульозному диспансері. Ця норма буде змінена уже цього року, коли запрацює електронний реєстр листків непрацездатності й електронні “лікарняні” повністю замінять паперові.

Планується, що в 2019 році будуть осучаснені правила контролю, а сам бланк стане електронним. Поля, які містять відомості про заклад охорони здоров’я, діагноз і інші медичні дані будуть зберігатись у системі. Цю інформацію бачитиме лікар пацієнта, окремі аспекти (назва чи адреса закладу) відображатимуться у межах компетенцій уповноваженим особам відповідних відомств (наприклад, представникам Міністерства соціальної політики, НСЗУ тощо). Дані з листка непрацездатності, які отримуватимуть роботодавці, працівники навчальних закладів тощо, не міститимуть інформації, що підпадає під визначення медичної таємниці. Тобто ваш роботодавець не бачитиме, в якому закладі і від якого захворювання ви лікувались. Водночас, він отримуватиме з державного реєстру чітку перевірену інформацію про вашу тимчасову непрацездатність.

Пацієнт буде так само отримувати лікарняний у лікаря, але оформлення і продовження листків тимчасової непрацездатності має стати зручним для лікаря і пацієнта. Лікар більше не витрачатиме час на зайву паперову роботу, а зможе зосередитись на питаннях здоров’я пацієнтів. А хворі не мають бігати по кабінетах, збирати печатки на “лікарняному” і стежити, щоби зайва інформація не була вписана у їхній листок.

ДЕ ЗАКРІПЛЕНО ПРАВО НА МЕДИЧНУ ТАЄМНИЦЮ

Право на нерозголошення конфіденційної інформації про людину гарантується Конституцією України (статті 32 (ч. 2), 34 (ч. 3).

Право на медичну таємницю закріплене в Основах законодавства України про охорону здоров’я (статті 39 (ч. 2, 5), 39-1, 40, 43 (ч. 1)). Окремі аспекти визначені у Сімейному кодексі України (стаття 30), Цивільному кодексі України (статті 285 (ч. 2, 4), 286), Кримінальному кодексом України (статті 132, 145), Законах “Про інформацію” (стаття 21 (ч. 2).

Порушення лікарської таємниці є зловживанням права на інформацію, що тягне цивільно-правову відповідальність.

Якщо ваші права порушують:

Стаття 145 Кримінального кодексу України передбачає кримінальну відповідальність за умисне розголошення лікарської таємниці особою, якій вона стала відома у зв’язку з виконанням професійних чи службових обов’язків, якщо таке діяння спричинило тяжкі наслідки.

Згідно зі ст. 132 Кримінального кодексу України розголошення службовою особою лікувального закладу, допоміжним працівником, який самочинно здобув інформацію, або медичним працівником відомостей про проведення медичного огляду особи на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, або захворювання на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та його результатів, що стали їм відомі у зв’язку з виконанням службових або професійних обов’язків, – також тягне за собою кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 15 ЗУ «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» №1972-XII від 12.12.1991 р., люди, які живуть з ВІЛ, мають також право на відшкодування шкоди,  пов’язаної з обмеженням їхніх прав унаслідок розголошення чи розкриття інформації про їх позитивний ВІЛ-статус.

У разі порушення цих прав людині треба звернутись до Національної поліції.

За інформацією прес-служби МОЗ України


Пацієнт має право: Що треба знати про свободу вибору в охороні здоров’я і згоду на медичне втручання

Право на вільний вибір лікаря було закріплено у законодавстві ще у перші роки незалежності України. Але насправді вільно – без прив’язки до дільничого лікаря, місця реєстрації (“прописки”) тощо – українці змогли обирати своїх сімейних лікарів, терапевтів чи педіатрів лише з середини минулого року. Розповідаємо детально, що означає свобода вибору і згода на медичне втручання і яке відношення це має до пацієнт-орієнтованої системи охорони здоров’я.

СВОБОДА ВИБОРУ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я: ЩО ЦЕ ОЗНАЧАЄ І ЯК РЕАЛІЗУЄТЬСЯ

Право на свободу вибору в галузі охорони здоров’я означає:

  • право на вільний вибір лікаря;
  • право на заміну лікаря;
  • право на вибір методів лікування відповідно до рекомендацій лікаря;
  • право на вибір закладу охорони здоров’я;
  • право на лікування за кордоном у разі неможливості надання такої допомоги у закладах охорони здоров’я України.

У квітні минулого року розпочалася національна кампанія з вибору лікаря “Лікар для кожної сім’ї”: українці почали вибирати терапевтів, педіатрів чи сімейних лікарів і підписувати з ними декларації, а гроші “пішли за пацієнтами” у вибрані ними закладами. Це вперше кожен українець насправді вільно і без жодних “але” міг вибрати того фахівця, якому насправді довіряє, і той заклад, у який йому зручно звертатись.

Нові правила зняли всі обмеження, пов’язані з місцем реєстрації чи проживання: обрати свого терапевта, педіатра чи сімейного лікаря можна у будь-якому медичному закладі будь-якого населеного пункту країни. Головне – знайти фахівця, якому ви готові довірити своє здоров’я чи здоров’я своєї дитини.

Водночас лікар, як і пацієнт, теж має права. У цьому випадку – право відмовити пацієнту в підписанні декларації. Наприклад, якщо лікар уже набрав оптимальну кількість пацієнтів.

Декларація, яку ви підписуєте зі своїм сімейним лікарем або терапевтом – безстрокова. Вона діє доти, доки ви не вирішите укласти декларацію з іншим лікарем. Для дитини декларація з педіатром діє до 18 років. Потім потрібно вибрати сімейного лікаря або терапевта.

Якщо вирішили змінити лікаря – немає потреби окремо розривати з ним декларацію. Достатньо підписати декларацію з новим лікарем. Попередня декларація анулюється автоматично.

Темпи підписання декларації випередили найоптимістичніші прогнози: за 1,5 місяці кампанії «Лікар для кожної сім’ї» декларації з лікарями підписали 10% українців, а за 7 місяців – фактично 50%. Нині вже 25 мільйонів українців мають свого сімейного лікаря, терапевта чи педіатра,  76,6% із них задоволені своїм лікарем, свідчать результати дослідження Соціологічної групи «Рейтинг», проведеного у жовтні 2018 року.

Минулого року затверджено також Порядок надання первинної медичної допомоги – чіткий перелік  послуг, які надає терапевт, педіатр і сімейний лікар. Для пацієнтів вони є безоплатними. З середини цього року за направленням свого лікаря можна буде проходити декілька видів рентгенів, УЗД, мамографію, ехокардіографію серця, аналізи та інші діагностичні дослідження в будь-якому медзакладі за вашим вибором, який братиме участь у програмі “Безкоштовна діагностика”. А з 2020 року зміни розпочнуться на всіх рівнях медичної допомоги, щоби пацієнти могли отримувати якісні послуги, а оплачуватиме їх НСЗУ.

Право на вибір методів лікування відповідно до рекомендацій лікаря – це той аспект, у якому накладаються права і обов’язки пацієнта. З одного боку, пацієнт сам приймає рішення, чи проходити профілактичний огляд, чи робити рекомендований лікарем аналіз, чи приймати певний препарат. З іншого боку, кожен громадянин, згідно з законодавством, має піклуватися про своє здоров’я та здоров’я своїх дітей, проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення, а у невідкладних випадках, коли існує реальна загроза життю, отримувати медичну допомогу без своєї згоди чи згоди законного представника.

Пацієнти з захворюваннями, лікування яких наразі неможливе в Україні, направляються на лікування за кордон за державний кошт. Так реалізується право на лікування за кордоном. У 2018 році лікування за кордоном пройшли 278 українців. Це на 19% більше ніж попереднього року і найбільше за всю історію незалежної України. МОЗ України розробило проект постанови КМУ, що має пришвидшити процедуру відправлення українців на лікування у закордонних клініках. Долучайтеся до громадського обговорення: https://bit.ly/2TggODk. Водночас міністерство докладає зусиль, щоби якомога більше українців могли отримати якісну допомогу у своїй країні.

ПРО ПРАВО НА ЗГОДУ НА МЕДИЧНЕ ВТРУЧАННЯ ЧИ ВІДМОВУ ВІД НЬОГО

Вас не лікуватимуть без вашої згоди, адже відповідальність за стан здоров’я – це передусім особиста відповідальність.

Ваше законне право – отримувати всю інформацію, яка допоможе активно брати участь у прийнятті рішень щодо вашого здоров’я. Перед кожною процедурою чи лікуванням лікар має пояснити важливі аспекти і можливі варіанти. Проактивною має бути і ваша позиція – не соромтесь задавати питання, уточнювати моменти, які не зрозуміли.

Після розмови з лікарем ви маєте розуміти, яким є стан вашого здоров’я, для чого ви маєте пройти запропоновані лікарем дослідження і лікувальні заходи, як може розвиватись ваше захворювання. Крім загальної інформації, ви маєте володіти інформацією про медичне втручання: яка його мета, тривалість, наслідки, прогноз і ризик. На ваш запит медпрацівник зобов’язаний надати медичний документ: виписку, епікриз або інші документи. Також пацієнт має право отримати копії усіх записів про стан свого здоров’я; наприклад, копію історії хвороби.

Кожен пацієнт має право відмовитись від медичного втручання. У такому випадку лікар має пояснити пацієнту наслідки такої відмови. Якщо відмова може мати тяжкі наслідки для здоров’я пацієнта і лікар пояснив це, але пацієнт настоює на своєму, лікар має право взяти від нього письмове підтвердження. Наприклад, якщо пацієнт відмовляється від госпіталізації, вакцинації або планової операції.

Якщо відмову дає законний представник пацієнта і вона може мати для пацієнта важкі наслідки, лікар повинен повідомити про це органи опіки і піклування.

Виняток із правил відмови – стани, що загрожують життю. Наприклад, інфаркт, гостра кишкова непрохідність та інші діагнози, що є абсолютними (життєвими) показаннями до оперативного втручання. Так само не потрібна згода пацієнта у екстремальних ситуаціях: при аваріях, масових отруєннях, епідеміях, в умовах стихійного лиха, радіаційного, бактеріологічного чи хімічного забруднення тощо. Тобто якщо йдеться про порятунок життя, то медична допомога надається без згоди людини чи її законного представника.

ДЕ ЗАКРІПЛЕНО ПРАВО НА СВОБОДУ ВИБОРУ В ОХОРОНІ ЗДОРОВ’Я І ЗГОДУ НА МЕДИЧНЕ ВТРУЧАННЯ

Право на свободу вибору в охороні здоров’я закріплено в Європейській хартії прав пацієнтів, у статті 5 якої йдеться, що «кожен має право на свободу вибору між різними медичними процедурами та закладами (фахівцями) на підставі адекватної інформації». Також це право прописане в Основах законодавства України про охорону здоров’я (ст. 6 (п. «д»), 34 (ч. 2), 36, 38), Цивільному кодексі України (ст. 284 (ч. 2), 633), Законі “Про захист прав споживачів” (ст. 21). Порядок вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу, та форми декларації про вибір лікаря затверджені Наказом МОЗ України від 19.03.2018 № 503.

Право на згоду на медичне втручання та право на відмову від медичного втручання закріплено в Європейській хартії прав пацієнтів (ст. 4). Також це право закріплене у Конституції України (ст. 28 (ч. 3), 29 (ч. 1), Основах законодавства України про охорону здоров’я (ст. 42, 43, 44), Цивільному кодексі України (ст.284 (ч. 3, 4, 5), 286 (ч. 4), 289).

Якщо ваші права порушують:

  1. зверніть увагу медичного працівника, що ваші права гарантовані Законами України і Конституцією;
  2. якщо не вдалося владнати ситуацію, зверніться до головного лікаря із письмовою заявою/скаргою і попросіть її зареєструвати (в такому разі вам зобов’язані надати відповідь);
  3. якщо не вдалося владнати ситуацію, зверніться у департамент/управління охорони здоров’я у вашій області: http://moz.gov.ua/regionalni-upravlinnja із письмовою заявою/скаргою і попросіть вхідний номер (це допоможе дізнаватися хід розгляду вашого питання);
  4. якщо не вдалося владнати ситуацію, зверніться на гарячу лінію місцевих органів виконавчої влади;
  5. якщо не вдалося владнати ситуацію, зверніться на гарячу лінію Уряду за телефоном 1545.

За інформацією прес-служби МОЗ


МОЗ України розпочинає інформаційну кампанію “Пацієнт має право”

Кожен українець має знати свої права і відстоювати їх. Це - важлива риса насправді вільної і демократичної держави. У центрі системи охорони здоров’я мають бути інтереси життя та здоров’я пацієнтів, а не оплата ліжко-місць у медзакладах. Побудова такої пацієнт-орієнтованої системи є кінцевої метою масштабної трансформації охорони здоров’я, яку зараз втілює команда МОЗ України.

Права пацієнтів закріплені у найвищих законах країни: Конституції України, Законі України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" та Цивільному кодексі України.

Пацієнт має право:

  • на медичні профілактичні заходи;
  • на доступність у галузі охорони здоров'я;
  • на згоду на медичне втручання та право на відмову від медичного втручання;
  • на свободу вибору в галузі охорони здоров'я, а саме:

- право на вільний вибір лікаря;

- право на заміну лікаря;

- право на вибір методів лікування відповідно до рекомендацій лікаря;

- право на вибір закладу охорони здоров'я;

- право на лікування за кордоном у разі неможливості надання такої допомоги у закладах охорони здоров'я України;

  • на медичну таємницю;
  • на якісну медичну допомогу;
  • на безпечну медичну допомогу;
  • на інновації, зокрема - право на медико-біологічний експеримент, репродуктивні технології, донорство, право на корекцію (зміну) статі;
  • на попередження за можливістю страждань і болю;
  • на індивідуальний підхід до лікування;
  • на оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров'я;
  • на відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю;
  • на життя та на повагу до гідності при наданні медичної допомоги;
  • захист від будь яких незаконних форм дискримінації, пов'язаних зі станом здоров'я.

Реалізація цих прав не знімає відповідальності з пацієнтів. Навпаки - стан здоров’я кожного із нас передусім залежить саме від наших дій: чи намагаємось перейти на здорове харчування, позбутись шкідливих звичок, чи вчасно звертаємось до лікаря, дотримуємось його рекомендацій (зокрема - не призначаємо собі лікування самостійно), проходимо профілактичні огляди, вакцинуємось  тощо.

Основні обов’язки пацієнтів, згідно з Законом України "Основи законодавства України про охорону здоров'я":

  • піклуватися про своє здоров'я та дітей, не шкодити здоров'ю інших громадян;
  • проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення;
  • надавати невідкладну допомогу іншим громадянам, які знаходяться в небезпечному для життя і здоров'я стані;
  • виконувати медичні приписи та правила внутрішнього трудового розпорядку закладу охорони здоров'я;
  • у невідкладних випадках, коли існує реальна загроза життю, отримувати медичну допомогу без своєї згоди чи згоди законного представника.

У публікаціях проекту “Пацієнт має право” покроково розглянемо, як має реалізуватись кожне з прав пацієнта, як запобігати їх порушенням і як себе захистити.

За інформацією Прес-служби МОЗ України