МЕДИЦИНА НОВОСЕЛИЧЧИНИ
Комунальне некомерційне підприємство
«НОВОСЕЛИЦЬКА ЛІКАРНЯ» Новоселицької міської ради
Чернівецького району Чернівецької області

Внутрішньо-лікарняна інфекція: шляхи профілактики у стаціонарах

Внутрішньо-лікарняна інфекція (ВЛІ) – це будь-яке клінічно виражене захворювання мікробної етіології, яке вражає хворого під час госпіталізації або відвідування лікувальних установ, а також медперсонал в процесі його професійної діяльності, незалежно від того, виявляються чи не виявляються симптоми цього захворювання під час знаходження даних осіб в лікувальному закладі.

Профілактика ґрунтується на оптимізації епідеміологічного нагляду, підвищенні ефективності дезінфекційних та стерилізаційних заходів, дотриманні госпітальної гігієни тощо.

“Найчастіше збудниками внутрішньолікарняних інфекцій є резистентні до антибіотиків штами золотистого стафілокока, синьогнійної палички, протея, кишкової палички, клевсіелл, серрацій, грибів кандида, а також різні асоціації зазначених мікробів. Джерелами внутрішньолікарняних інфекцій в хірургічних стаціонарах є хворі з гострими і хронічними формами гнійно-септичних захворювань і безсимптомні носії патогенних мікроорганізмів серед хворих та персоналу. Залежно від локалізації збудника виділення його з організму хворого або носія відбувається через різні органи і тканини, дихальні шляхи, шлунково-кишковий тракт, сечостатевий шлях та ін. Поширення збудників внутрішньолікарняних інфекцій відбувається двома шляхами: повітрянокрапельним і контактним. Основними факторами передачі є руки, повітря, численні об’єкти зовнішнього середовища (білизна, перев’язувальний матеріал, інструментарій, апаратура тощо).” – каже  Світлана Коваленко, завідуюча пульмонологічним відділенням ОКНП «Чернівецька обласна клінічна лікарня»

Небезпека внутрішньолікарняної інфекції: 1) для хворого: – обтяжується перебіг основного захворювання; – летальність при генералізованій формі до 60 %; 2) для охорони здоров’я і держави: – порушення роботи стаціонару, аж до тимчасового закриття; – збільшення часу перебування хворого в стаціонарі (в середньому один випадок ВЛІ подовжує термін перебування хворого в лікарні на 13–17 ліжко-днів); – додаткові витрати на лікування хворих, роботу персоналу і т. д.

Як зазначає фахівець. основні причини зростання внутрішньолікарняної інфекції на сьогодні: – ослаблення природного імунітету населення внаслідок несприятливої екологічної ситуації; – значне збільшення серед госпіталізованих осіб із груп підвищеного ризику; – концентрація великої кількості хворих і персоналу в багатоповерхових будівлях; – ускладнення операційних втручань, збільшення їх тривалості, травматичності, широке застосування ендоскопічної апаратури, яка погано піддається стерилізації; – недостатньо обґрунтоване застосування антибіотиків; – недостатньо ретельне знезараження ін’єкційного та іншого інструментарію; – збільшення тривалості перебування хворого в стаціонарі; – ослаблення уваги до суворого дотримання гігієнічного та санітарно-протиепідемічного режимів у стаціонарах.

Профілактика внутрішньолікарняних інфекцій: 1) архітектурно-планувальні заходи: – раціональне розміщення та зонування ділянки; – забезпечення ізольованості палатних секцій, відділень, операційних, кабінетів, палат; – дотримання гігієнічних норм площі, об’єму лікарняних приміщень; 2) суворе дотримання санітарно-протиепідемічного режиму: – оптимальний мікроклімат, ефективна вентиляція, регулярна санація повітряного середовища; – проведення медконтролю за станом здоров’я персоналу; – якісна дезінфекція та стерилізація обладнання, білизни та ін.; – регулярний контроль бактеріального забруднення об’єктів навколишнього середовища; – виявлення та ізоляція інфекційних хворих; – дотримання правил особистої гігієни персоналом та хворими; 3) підвищення резистентності хворих і персоналу: – оптимальний режим праці та відпочинку; – раціональне харчування; – достатнє перебування на свіжому повітрі; – планова та екстрена імунізації.

Як інформує С.Коваленко, при виникненні внутрішньолікарняних інфекцій серед хворих проводять позачерговий медичний огляд всього персоналу відділення, а також позачергове бактеріологічне дослідження на носійство. При виникненні у хірургічному стаціонарі внутрішньолікарняних інфекцій проводять детальне епідеміологічне дослідження, в ході якого виявляють можливі джерела інфекції, шляхи та фактори передачі та здійснюють заходи щодо попередження подальшого розповсюдження захворювання.

Проведення профілактичних заходів щодо попередження виникнення внутрішньолікарняних інфекцій, а також боротьба з ними – одне з основних завдань медичного персоналу в лікувально-профілактичних установах. Необхідно знизити ймовірність інфікування хворих стійких до антибіотиків мікроорганізмами. Необхідно максимально обстежити хворих і скоротити їх перебування в стаціонарі до операції.

Для успішної боротьби з внутрішньолікарняними інфекціями необхідно оптимізувати епідеміологічний нагляд і на його основі проводити профілактичні та протиепідемічні заходи, що сприяють управлінню епідемічним процесом при цих інфекціях. Таким чином, актуальність проблеми госпітальних інфекцій для теоретичної медицини і практичної охорони здоров’я не викликає сумніву. Вона зумовлена, з одного боку, високим рівнем захворюваності, летальності та моральною шкодою, а з іншого – внутрішньолікарняні інфекції завдають істотної шкоди здоров’ю медичного персоналу.

Джерело: medcv.gov.ua